Крамскую, Каменицкое, Котанскую. До Болховського повіту належало с. Уди. На західному погряничну, де йшла колишня литовська межа, теж було кілька великоросійських сел та деревень — Чупаховка, Боровенька, Мартиновиці, Ясеновоє. Але найбільш широким та просторим великоросійським повітом у Слобожанщині був Чугуєвський, де ми бачимо села — Каменну Яругу, Покровскоє, Кочеток, Введенскоє, Песчаноє, Терновоє, Пятницкоє, Васищево, Тетлегу, Зарожное, Шубино, Бабку і Боровую. Се дуже давні поселення — землі сім поселенцям були одведені ще у 1647 році, — після того як українці убили у Чугуєві свого гетьмана Острянина і повернулися у Польщу. Значить великоросійські оселі були роскидані невеличкими купами у теперішніх — Охтирському, Лебединському і Змієвському повітах Харьківськоі губ., недалеко від погряничча Курської і Полтавської губ., а найбільша частина їх містилася у самому осередку губернії — у Чугуєвському повітові. По селах Чугуєвського повіту проживало багацько народу — по де кілька сот чоловіка. Села Вольновського повіта були куди малолюдніші. У 1710 році у Чугуєвському повітові жило біля десяти тисяч чоловіків і жінок. У XVIII столітті була збудована Українська линія. Вона мала військове населення — однодворців або так звану ландміліцію, яка повинна була обороняти ті кріпости, котрі були збудовані по сій линії. Линія проходила од Дніпра до Донця по p.p. Орелі й Береці у теперешній Полтавскій та Харьковській губ. і займала південну частину Харьківщини. Простяглася вона на 400 верст. У Харьковщині вона проходила по Ізюмському, Змієвському та Валковському повітах. Усіх кріпостей на ній було 17. Будувати сі кріпості повинні були козаки з Слобожанщини та Гетьманщини. Оселі Української лінії були теж гніздом великоросійского заселення у Слобожанщині.
У 60-х роках XIX століття етнографичний склад населення Харьковськоі губ. був такий: на 87,78 % українців въ губернії приходилося 11,45 % великоросів, се-б-то перших було у вісім раз більше ніж других. Великороси займають тепер частини Змієвського, Старобільського, Вовчанського, Купянського та Харьковського повітів. Вовчанський та Старобільский повіти Харьковщини у XVII ст. були ще майже безлюдними і великоросійські поселенці там з'явилися тільки у XVIII столітті, коли російські царі почали роздавати їх своїм великим панам, а ті почали переселяти туди своїх кріпаків з центральних великоросійських губерній. Таке, наприклад, походженнє сел Андреєвки та Старого Салтова Апраксина та Шафірова. Таким побитом, населення теперешньоі Харьковської губ. не являється виключно українським, бо проміж україн-
