Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/137

у казну по 95 коп. з душі: таких тоді з'явилося 154809 чол. мужськ. полу, а з жінками приблизно 300000 чол. А ті, хто не мав такого права, мали платили по 85 коп. — таких було тоді 22329 чол. мужськ. пола, аз жінками мабуть 45000. Оклад сей що року роскладався не по душах, а по заможності кожного. За сим станом ішли піддані, котрі платили вже тільки по 60 коп. з чоловіка і їх було 328814 чол., а з жінками мабуть 650000 чол. Було ще 4500 циган, але з них тільки 11 чоловік захотіли вести осіле життя  Виходить, що підданих було у двічі більше ніж військових обивателів, себ то колишніх козаків та їх підпомошників. Цікаво буде додати до сього, що по свідоцтву академика Гюльденштедта (1774 року) вони платили по 60 коп. подушного, а окрім того працювали на поміщика по два дні у тиждень або давали по 1 карбованцю з хати поземельного, по 1 карбованцю з пари волів і по 50 коп. з робочого коня. Оттак зблизилися реформою Катерини II два стани — козачий та посполітський, але не піддані піднялися до козачого стану, а козаки спустилися до підданих, бо й ті і другі були обложені подушним, а що до залежности, то піддані залежали од панів, а військові обивателі підпали у залежність од казни, яко казенні обивателі, себ то немов казенні посплиті або піддані. Далі їх зрівняли і що до некруцького, котрого давнійше козаки зовсім не знали. У царювання Павла, війскові обивателі та піддані почали вистачати некрутів на спільних з усією Росією підставах. Переходи та переселення народу у Слободсько-українській губ. були суворо заборонені. — Губернатори сусідніх губерній мусили не пропускати до себе слобожан. Од реформи Катерини виграли тільки козацькі старшини, бо вони тоди перевернулися у російських дворян і швидко — у 1785 р. — получили такуж жалованну дворянську грамоту, як і російські дворяне. Була заснована особлива дворянська комисія, щоб розглядати доводи старшин про дворянство, але Топографичне описання Харьківського Намістництва 1788 р. ще місцевих дворян не перелічує, а показує їх тільки реєстр 1794 р. (64 семейства), хоча можливо, що вони були вже і раніш, починаючи з 1785 року. Що до війскових обивателів, то вони не несли тепер ніякої війскової козачої служби і, значить, мали більш спромоги займатися землеробством та усякими промислами. Ті, котрі проживали по містах, як, наприклад, у Харькові, зложили з себе городянський стан — купецьтво та міщанство — коли введені були губернські установи 1775 року; на підставі їх у 1780 році були засновані городські магістрати для міщан та купців, котрих зовсім одначе не об'явилося. А коли був уряд, треба, щоб були підлеглі йому міщане та купці. І ось вийшовь указ війсковим обивателям по містах