звичаях, а не на писаному установчому праві і та грамота, котру ми тілько що виложили, стверджує те, що було вже у народньому житті.
Але головним станом були все ж таки козаки. Вони поділялися на виборних козаків або компанейцев і на підпомошників їх. У початку XVIII ст. вийшов приказ набрати козаків компанейців, а у поміч їм підпомошників їх. Перші і повинні були сами нести війскову службу, а другі допомагати їм грішми чи харчем; таких було по 2, 3, 4, чолов., або 5, 6, 7 і 8 біднійших з них. Старшина теж мала по 6, 10 або 20 чол. Виборним козакам підпомошники допомагали провіантом та грішми на покупку коней, амуниції, одежі (убрання), рушниць і на усяку війскову потребу, але тільки для дальньої служби і не на кожний рік. Окрім того підпомошники давали провіант і фураж армейським полкам, достачали хури і приймали участь у роботах за для держави; иньші замісць грошової підпомоги й провіанта працювали на старшину — возили їй сіно а дрова і були у неї погоничами. З підпомошніків вибірали і компанейців. Так було установлено по документу 1726 р. Надрукований мною „Екстракт о Слободскихъ полках“ підтримує сю звістку і відносить сю установу на 1700 рік. В 1700 році, говориться там, по жалованних грамотах з Розряду велено в Слободських полках бути: у Сумському 1230, в Охтирському 820, в Харьковському 850, в Ізюмському 250, в Острогожському 350, всього 3500 козаків і вони вибрані з козаків і з міщан і записані в книгах котрі потім були одіслані в Розряд з Білгорода в 1700 році князем Я. Ф. Долгоруким. А решті козаків велено помагати отим виборним козакам в службі і положено на них подпомогу по їх українському звичаю, так щоб ті виборні козаки тією підпомогою були озброєні і в походах запасами забезпечені і недостатків у них ніяких не було. А грошей, що було положено в 1697 р. по карбованцю на чоловіка, не брати і окрім тієї кінної служби нікуди їх на служби не посилати і тягарів і хур у них без указу і без грамот з Розряду нікому не брати. Далі в „Екстракті“ говориться, що немає звісток про те, скільки було у кожному полку козаків-компанейців до 1700 року. Тут маємо цікаву звістку про український звичай в улаштованню козачої служби; звертає на себе нашу увагу й те, що у 1697 році був положений, але у 1700 р. скасований оклад в один карбованець з каждого. Підпомошників повинно було бути в п'ятеро-шестеро разів більше, ніж компанейцев. Компанейці або виборні козаки нагадують нам реєстрових українських козаків за часів Польщі. Се була немов козацька аристократія. І справді хоч усякий з підпомошників і міщан міг зробитися компанейцем, бо компа-
