відпочинок, та навіть і сон. Наука моя якось механічно, вільно й без усиль, почала вкладатись у голову, а почуття було таке, ніби голова цілковито порожня і в неї можна вмостити ще дуже й дуже багато де-чого нового. Правда, коли я пробував, як здавна звик, чітко формулювати собі свіжо вивчене, то тут мені, здебільшого, не щастило; та я вважав, що це не біда, що мені не вистачає лишень висловів та якихсь подробиць і дрібниць; загальну ідею я опанував, а це річ найперша.
Жадного живого завдовольнення моя праця мені вже не давала; початковий безпосередній інтерес десь загинув. — Що ж, це річ проста, — думав собі я: після всього, що я тілько побачив і про що довідався, мене вже важко ще чим-будь здивувати; і не в тім справа, щоб усе було мені приємним, а в тім, щоб опанувати все потрібне.
Одна лишень була прикрість: все тяжче було скупчувати увагу на одній якійсь речі. Думки повсякчасно линули то в той, то в інший бік; яскраві спогади, часто і досить несподівані й давні, спливали над свідомість і змушували забуватися про оточення, однимаючи так дорогі хвилини. Я помічав це, очунював, і з новою енергією хапався за працю, але ж — минав короткий час і знов летючі образи минулого чи фантазії опановували мій мозок, і знову доводилося відпекуватися їх гострим зусиллям.
Все частіше бентежило мене чудне й неспокійне почуття, ніби є щось дуже важне й приспішне, чого я не виконав, про що повсякчас забуваюся і про що старанно силкуюся згадати. Слідом за цим почуттям злітав цілий рій відомих мері обличь і минулих подій та непереможною хвилею ніс мене все далі назад через юнацтво й підліткування до самого найраншого дитинства, гублячись потім у якихсь непевних і невиразних почуваннях. Після цього моя неуважливість ставала особливо сильною й упертою.
Скоряючись внутрішньому опорові, котрий не давав мені довго скупчуватись на чомусь одному, я почав все частіше й швидче перебігати від речи до речи, а для цього нарочито назбірав до своєї кімнати купу книжок, роскритих завчасу на потрібному місці, таблиць, карт, стереограм, фонограм, і т. под. Цим способом сподівався я усунути втрату часу, але неуважливість знову непомітно підкрада-
