стислі й короткі, аргументація певна й докладна, ніхто ніколи не повторювався і не повторював інших. Постанови зборів, здебільшого одноголосні, переводились у життя так хутко, як у казці. Чи збори вчених певної спеціяльностн постановляли організувати певну наукову інституцію, чи збори статистиків праці, — що треба закласти нове підприємство, чи, нарешті, збори мешканців міста, — що треба прикрасити його певною будівлею, — негайно ж являлись нові числа потрібної праці, публіковані центральним бюром, наїздили повітрям сотні й тисячі нових робітників, а через кілька день чи тижнів справу вже було викінчено і робітники никли не знати куди. Все це було для мене якоюсь своєрідною магією, чудною магією, спокійною й холодною, без заклять і містичних прикрас, але ще більш загадковою в своїй надлюдській могутності.
Література нового світу, навіть художня, теж не була для мене ні відпочинком, ні заспокоєнням. Образи її були ніби й прості й зрозумілі, але якось внутрішнє чужі для мене. Мені хотілося дужче в них заглибитися, наблизитись до них і повніше збагнути їх, але мої зусилля тягли до цілком несподіваного результату: образи ставали наче привидами і вкривалися туманом.
Коли я йшов до театру, то й тут почуття безпорадности не кидало мене. Сюжети були прості, гра роскішна, життя ж лишалося десь по за сценою. Промовляли герої так стримано й лагідно, поводилися так спокійно й обержно і почуття свої підкреслювали так мало, ніби не хотіли накидати слухачеві жадних настроів, ніби вони були суцільні філософи, та й ще ж, як мені здавалося, чимало ідеалізовані. Лишень історичні п'єси з давнього минулого давали мені хоч трохи відомі вражіння, а гра акторів там була так само енергійна і висловлювання особистих почувань так само щире, як я звик бачити це по наших театрах.
Була й іще одна дрібниця, котра всупереч усьому сказаному вище, тягла мене до театру нашого містечка з особливою силою. В цьому театрі зовсім не було акторів. П'єси, котрі я там бачив, передавалися оптичними й акустичними апаратами з далеких великих міст, або ж, — здебільшого, — були відновленням гри, що відбулась колись давно, так давно, що самі актори вже й померли.
