світу; вона надавала всім моїм вражінням якогось чудного обарвлення, наче б це були напів привіддя. І навіть роскішне жіноче тіло цих статуй і картин викликало в мені незрозуміле почуття, наче б зовсім не подібне до відомого мені любовно-естетичного потягу; воно швидче нагадувало мені ті невиразні передчуття, котрі бентежили мене колись давно, на межі дитячих літ і юнацтва.
Статуї ранніх доб були однотонні, як і в нас; найновіші — природніх барв. Це мене не здивувало. Я завжди думав, що ухилятися од дійсности зовсім не є обов'язковим елєментом мистецтва, що це навіть шкодить художності, зменшуючи, як це бува з одноманітностю скульптури, багацтво засвоєння, і що в таких випадках воно не пособляє, а перешкоджає художній ідеалізації, котра концентрує життя.
В статуях і картинах старих доб, як і в творах нашої античної скульптури, переважали образи величного спокою, образи нескаламученої гармонії, вільної од якого будь напруження. Середні, переходові доби, говорять щось інше: тут — поривання, пристрасти, бурхливе змагання, інколи вслаблене до ступеня блукання мрії — еротичної чи релігійної, інколи ж розвинуте до останньої межі напруження неврівноважених сил душі й тіла. За соціялістичної доби характер творчости знову інший: тепер це — гармонійний рух, спокійно-упевнений прояв сили; чин, вільний од хоробливости зусилля; змагання без турботи; жива активність, пройнята свідомостю своєї прекрасної єдности і непереможної розумности.
Коли ідеальна жіноча краса старовинного мистецтва висловлювала безмежну можливість кохання, а ідеальна краса середніх віків і часів Відродження — невгасиму жагу кохання, чи містичну чи почуттєву, то тут, в ідеальній красі іншого світу, що йде поперед нас, — втілювалося саме кохання, в його спокійній і гордій самосвідомості, сама любов — яскрава, світла, всепереможна…
Характерною рисою найновіших художніх витворів, як між іншим, і найдавніших, була надзвичайна простота і єдність мотива. Змальовуються дуже складні людські істоти з багатим і владнаним життєвим змістом і для того беруться такі моменти їхнього життя, коли все воно скупчується в одному якомусь почутті, змаганні…
