було полишено на пенсіях. Багато з них відограли потім видатну ролю в організації суспільних підприємств. Дуже важко було побороти всі труднощі поділу робочої сили в згоді з бажаннями й здатностями самих робітників. Біля століття існував обов'язковий для всіх, окрім пенсіонерів-капіталістів, робочий день, спочатку біля шости годин, а потім усе коротший. Але поступ техніки й докладні підрахунки вільної праці допомогли спекатись і цих останніх слідів старої системи.
Вся картина рівної еволюції суспільства, не пройнятої, як у нас, огнем та кровью, несамохіть викликала у мене почуття заздрощей. Я заговорив про це з Нетті, коли ми дочитували книжку.
— Не знаю, — задумано сказав мені юнак, — але мені здається, що ви трохи помиляєтесь. Суперечности на Землі гостріші, це так; її природа сіє удари й смерть значно щедріше, аніж наша. Але причина цьому може як раз саме та, що багацтва природи Землі значно більші, і що Сонце дає ій знов же значно більше своєї живої сили. Погляньте, на скільки міліонів років наша плянета старша за вашу, — її ж людство народилося лишень за кілька десятків тисяч років перед вашим, а тепер випережує його хиба на якихсь дві-три сотні років. Наші людства нагадують мені двох братів. У старшого натура спокійна і врівноважена, у молодшою — бурхлива й поривчаста. Молодший брат гірше витрачає сили і робить більше помилок; дитячі роки його були хоробливі й нерівні, а тепер, коли він переходить у юнацтво, часто трапляється йому зазнати й болючих корчів. Та чи не вийде з нього художник-творець дужчий і більший, ніж його старший брат, чи не зуміє він тоді роскішніше і ріжнобарвніше прикрасити нашу Велику Природу? Не знаю, але мені здається, що це буде саме так…
КЕРОВАНИЙ світлою головою Менні етеронеф без жадних нових пригод летів далі до своєї далекої мети. Я встиг уже сяк так призвичаїтись до умов життя без ваги, як також і побороти більші труднощі марсіянської
