одної подібні; істотна ріжниця полягала лише в тому, що Марсові було в два рази більше літ, ніж Землі, і майже в четверо — ніж Венері. Було вказано вік і інших плянет — я їх дуже добре пригадую, але не хочу тут наводити, щоб не дратувати земних учених, для котрих ці числа були б великою несподіванкою.
Далі йшла історія життя з самого його початку. Дано було опис тих первісних сполучень, — складних ціанових виводних, — котрі, не бувши ще справжньою живою матерією, мали вже багато властивих їй прикмет; вказано було геологічні умови, в котрих ці сполучення хемічно утворювалися. Роз'яснено було закони, силою яких ці сполучення зберігались і купчились серед іншої, хоч і витревалішої, так менш гнучкої природи. Простежено було крок за кроком ускладнення й диференціяцію цих хемічних зародків де-якого життя, аж до організації справжніх живих кліток, де вже починається «царство протистів».
Картину дальшого розвитку життя змальовано було як щаблі поступу живих істот, чи, краще, як їх спільне генеалогічне дерево: від протистів в один бік до вищих рослин, і в другий бік — до людини; не полишено було без уваги і ріжні інші, бічні парости. Порівнання до «земної» лінії розвитку доводило, що на шляху від первісної клітки до людини перші кільця ланцюга майже однакові; так само мало ріжниць і в останніх кільцях, — середні ж одрізняються значно дужче. Це мене надзвичайно здивувало.
— Цього питання, — сказав мені Нетті, — скільки мені відомо, ще спеціально не досліджували. Адже ще якихсь двадцять років тому ми й самі не знали, як побудовано вищі твари на землі і нам чудно було побачити таку схожість до нашого типу. Очевидячки, число можливих вищих типів, що найповніше втілюють у собі життя, не велике; на плянетах, так подібних одна до одної як наші, в межах доволі однакових умов, природа могла осягнути цього максимума життя лише в одним-одній формі.
— До того ж, — додав Менні, — вищий тип, котрий запосідає свою плянету, є той, що найбільш суцільно висловлює всю суму її умов; середні форми мають спроможність захопити лише частину свого осередку, значить — висловлюють ці умови так само частково і однобічно.
