бачимо, це річ інша: він геній. — людина, що творить нове і веде все людство вперед.
— Ви говорите щось невиразне, та й не вірне. Творить кожен робітник, але ж і в кожному робітникові творить людство й природа. Хиба в руках Менні не було всього досвіду попередніх поколінь і сучасних йому дослідників і хиба ж не виходив з цього досвіду кожен крок його праці? І хиба не природа дала йому всі елєменти і всі зародки його комбінацій? І хиба ж, нарешті, не з самої боротьби людства з природою виникли всі живі стимули тих комбінацій? Людина — особа, але діло її неособове. Рано чи пізно людина помірає, діло ж її залишається в життю, що безмежно зростає. І тут ріжниці між робітниками нема: неоднакова лише сума того, що вони пережили і того, що лишається в життю.
— Але, напр., ім'я такої людини як Менні не вмірає ж вкупі з ним, а лишається в спогадах людства: безліч же імен інших людей гине без жадного сліду.
— Ім'я кожної особи зберігається доти, доки живуть ті, хто жив з нею і знав її. Але людству — непотрібен мертвий символ особи, коли її вже нема. Наша наука й мистецтво зберігають наслідки спільної праці неособово. Тягар імен минулого спогадам людства зайвий.
— Може бути, що ви й маєте рацію; але нашого світу чуття проти цієї логіки обурюється. Для нас імена керманичів думки й діла — живі символи; без них не обійдеться ні наша наука, ні наше мистецтво, ні все наше громадське життя. Трапляється, що в боротьбі сил і ідей певне ім'я на прапорі важить більше, ніж якесь абстрактне гасло. І ймена героїв — не тягар для наших спогадів.
— Це тому, що єдине діло людства — для вас ще й досі не єдине діло; в ілюзіях, породжуваних боротьбою між людьми, воно кришиться і видається ділом людей, а не людства. Мені так само важко було зрозуміти точку погляду вашу, як вам нашу.
— Ну так, зле, чи добре, але, значить, серед нашої компанії безсмертних нема. Натомісць, певне, смертні тут з кращих найкращі — правда ж? — я тих що «багато й добре працювали»; як ви кажете?
