Промова Стерні, що так гостро висловила недомірність двох типів життя, була тільки приводом, тільки останнім імпульсом, що скинула мене в ту чорну безодню, до котрої стихійно й невблаганно вела мене суперечність між моїм внутрішнім життям і всім соціяльним оточенням — на фабриці, в родині, в приятельських стосунках. І знов же, чи не сталася ця суперечність значно дужчою й гострішою саме для мене, революціонера-інтелігента, що ввесь час дев'ять десятих своєї праці виконував або безпосереднє на самоті, або ж в умовах однобічної нерівности з товаришами співробітниками, як їхній учитель і керовник, в умовах відокремлення своєї особи споміж інших? Чи не виказалась би ця суперечність слабшою для людини, що дев'ять десятих свого трудового життя перебуває хоч і в прімітивному нерозвиненому, та все ж товариському осередкові з його, може бути, трохи недоладною, але ж справжньою рівностю співпрацівників? Мені знов здається, що це й справді так, і я гадаю, що Менні слід було б поновити свою спробу, на цей раз уже з іншого боку…
А потім, самому вже мені лишається те, що жило поміж двома банкроцтвами, що дало мені енергію і мужність для довгої боротьби, те, що й досі дозволяє мені без почуття униження підкреслювати її підсумки. Це — любов Нетті.
Безперечно, любов Нетті була непорозумінням, помилкою її шляхетного й палкого серця. Але ж ця помилка вийшла можливою — цього ніхто не одниме і ніщо не змінить. Тут для мене порука і за справжню близькість двох світів і за їх майбутнє злиття в один, нечувано прекрасний і гармонійний.
А сам я… та тут підсумку нема жадного. Нове життя мені закрите, а старого — я вже не хочу: я не належу до нього вже ні своєю думкою, ні чуттям. Нема чого й міркувати.
Час кінчати. Мій спільник чекає на мене в садку: ось і його сігнал. Завтра ми обидва будемо далеко звідси, на шляху туди, де життя шумує й ллється через край, де так легко стерти ненависну для мене межу між минулим і майбутнім. Прощавайте, Вернер, старий, любий товаришу!
Живи ж, нове, краще життя, і привіт тобі, його світлий привиде, моя Нетті!
