Спочатку, коли мені хотілося тілько спокою й відпочинку, таке становище мені подобалось. Але далі, в міру прибуття нових сил, мені почало ставати все тісніше у цій ракупщі; я почав чіплятися з запитаннями до своїх товаришів, а вони, слухаючись лікарського припису, відповідати мені одмовлялись. Було досадно й нудно. Я став шукати способу визволитися спід свого політичного карантину і спробував переконати Вернера, що я вже досить одужав, щоб уже мати змогу читати газети. Але ж спроба вийшла даремною: Вернер пояснив, що це ще річ завчасна і що він сам скаже, коли можна вже буде перемінити дієту для мого розуму.
Треба було, отже, вжити хитрощів. Я повинен був найти собі прихильника серед своїх товаришів. Фельдшера схилити на свій бік було б дуже тяжко: він був надто високої думки про свій професіональний обов'язок. Я скерував свої зусилля на іншого доглядача, товариша Володимира. Тут великого опору не трапилося.
Володимир колись був робітником. Малої освіти і майже хлопець віком, він був салдатом революції, але салдатом уже випробованим. Під час одного знаменитого погрому, де безліч товаришів загинула від куль і в огні пожежі, він пробив собі дорогу через юрбу погромщиків, застреливши їх кілька чоловіка і не зазнавши якимсь чином жадної рани. Потім він довго блукав нелегальним по ріжних містах і селах на невдячній і небезпечній ролі перенощика зброї й літератури. Нарешті, земля стала вже надто пекти йому ноги і він змушений був на де-який час сховатися до Вернера. Про все це довідався я, звичайно, згодом. Але з самого початку я помітив, що юнака дуже гнітить недостача освіти і труднощі самостійної праці без попереднього здобуття потрібної наукової дисципліни. Я почав учити його: справа пішла добре і дуже скоро я назавжди завоював його серце. Далі вже була справа пуста. На медичні міркування Володимир взагалі зважав мало і у нас з ним відбулася невеличка змова, котра спаралізувала суворість Вернера. Оповідання Володимира, газети, журнали й політичні брошюри, котрі він потай мені приносив, швидко розгорнули переді мною життя краю за час моєї відсутности.
