сильством. Хоч навіть найбільш цивілізовані племена Землі на ділі експлоатують лишень мізерну частину приступних їм сил природи, проте змагання захоплювати нові території у них ніколи не слабне. Систематична грабіжка земель і майна зветься у них колоніяльною політикою і освітлюється як одно з найперших завдань їхнього державного життя. Чи можна собі уявити, як поставляться вони до природньої і розумної пропозиції з нашого боку — уступити нам частину їхніх суходолів, за що ми б навчили їх і пособили б їм значно краще використовувати їхню частину?.. Для них колонізація — це лишень питання брутальної сили і насильства; чи ми хочемо, чи не хочемо, — вони примусять і нас вжити цієї системи відносно них самих.
Коли б справа стояла тільки так, щоб одного разу довести їм перевагу нашої сили — то це була б річ проста, що жертв потягла б не більше, ніж якась звичайна їхня безглузда й некорисна війна. Ті великі табуни натасканих для вбивства людей, що звуться у них арміями, прислужилися б як найкращий матеріял для такого неминучого насильства. Один з наших етеронефів міг би течією вбивчого проміння, що виникає в наслідок прискореного роскладу радія, — за кілька хвилин знищити один чи два таких табуни, і з того швидче була б користь, аніж шкода для їхньої культури. Та на жаль справа стоїть не так просто і справжні труднощі тілько почалися б з цього моменту.
У віковічній боротьбі між племенами Землі у них виробилась психологічна особливість, що зветься патріотизмом. Це невиразне, але дуже й глибоке почуття приховує в собі і злісне недовірря до всіх чужих народів і рас, і стихійну звичку до своїх спільних життєвих умов, особливо ж до території, до котрої земні племена приростають як черепаха до своєї облуди, і якусь колективну зарозумілість, а часто, здається, і безпосередню жагу винищування, насильств і захоплювань. Патріотичне почуття надзвичайно зміцнюється й загострюється після військових поразок, особливо ж — коли переможці однимають у переможених частину території. Тоді патріотизм переможених набуває собі характеру живучої й лютої зненависти до переможців і помста останнім стає життєвим ідеалом
