попускали місця феніксовим та кокосовим пальмам, що окремими купками росли серед хащ. На більш багнистих низинах розкидала своє чепурне віяло пальма-Мавриція. Ішли ми майже виключно за компасом.
Раз чи два між професором Челенджером і двома індіянами виникали непорозуміння щодо напряму, якого треба триматися, і шановний учений обурився, що „ми даємо перевагу манливим інстинктам дикунів перед зразком найвищої европейської культури“. На третій день з'ясувалося, що „дикуни“ мали рацію, і Челенджер упізнав багато ознак своєї першої експедиції і між іншим — чотири задимлені камені на місці, де він стояв табором.
Дорога неухильно йшла вгору, і нам два дні довелося перекидатись через гірський кряж. Мінявся знову й характер рослинности. З тропічних форм траплялося тільки слонове дерево, оповите розкішними орхідеями. Серед них я бачив Nuttonia Vexilaria і знамениті квіти катлеї та одонтоглоса червоногарячого та вишневого кольору. Подеколи між горбків, дзюркотячи, збігав у долину ручаєць з галькуватим дном і порослими папороттю берегами, і щовечора ми отаборювались біля якогонебудь оточеного скелями озера, повного риб з синіми спинками, що нагадували англійську форелю й правили нам за вечерю.
На дев'ятий день, пройшовши від човнів коло ста двадцяти миль, ми почали видобуватись із лісу. Дерева поволі меншали, ставали кущами, і, нарешті, їх заступив бамбук такий буйний, що продиратись крізь нього можна було лише за допомогою ножів наших індіян. Це взяло в нас цілий день — од ранку до восьмої вечора з двома одногодинними перервами. Важко уявити собі щось нудніше як та місцевість, бо в найкращому разі я міг бачити на десять-дванадцять ярдів завдаль-
