Сторінка:Артур Конан Дойл. Втрачений світ. 1929.pdf/85

накидали з півмилі круга, тягнучи на собі піроги. Обабіч ріс первісний ліс; продиратись крізь нього навіть з човнами на плечах не становило великих труднощів. Ніколи не забуду я врочистої таємничости, що панувала там. Височина дерев і їхня товщинь переходили все, що міг уявити собі мій вихований у місті мозок. Ми ледве бачили, як на величезній відстані над нашими головами перевивались у готичні склепіння їхні віти, утворюючи мов зеленим матом устелену покрівлю. Тільки поодинокі, злотисті промені сонця пробивались крізь неї й тоненькою стрілкою перерізували величний морок лісу. Коли ми безгучно ступали по грубому, м'якому килиму з опалого листя, нас понімав мовчазний настрій, і навіть гримкий голос професора Челенджера переходив у шепіт. Звичайно, я не знав імен усіх цих велетенів, але наші вчені мужі визначили серед них і цитринові дерева, і величезний бавовник, і червоне дерево, і численні інші. Цей континент являє собою головного постачальника рослинних дарунків, що їх робить людству природа, надзвичайно скупа тут на представників тваринного царства. Живі орхідеї і пречудово забарвлені обрісники жевріли на темних стовбурах дерев, а коли зайшлий промінь світла падав на золотаву аляманду, червоногарячий кущ зірок таксонії, або на розкішну блакить іпомеї, видовисько було просто казкове. В цих лісових просторах життя, що ненавидить темряву, скільки єсть сили поривається до світла. Найменша рослина тягнеться вгору, обвиваючись круг свого міцнішого, більшого на зріст родича. Стелюхи там величезні й чарівні на вигляд, але й ті рослини, що не в'ються ніде інде, в пралісах навчилися цього. Звичайна кропива, ясмин, навіть джацитарна пальма оповивають стовбури цитринових дерев і силкуються видобутися з похмурого сутінку.