— Можемо рушати хоч завтра.
— То й рушаймо. Ніяких мап вам тепер не потрібно, бо ви маєте неоцінитну допомогу з мого боку. Перш над усе я поклав керувати вашою експедицією сам. Ви незабаром переконаєтесь, що найкращі мапи не варті моєї мудрої поради. Щодо маленького жарту з конвертом, то ясно, що, відкривши з самого початку всі свої плани, я мусив би й поїхати разом із вами.
— Тільки не зо мною, сер, — згукнув професор Самерлі, — поки існуватимуть інші пароплави…
Челенджер одмахнувся від нього своєю здоровенною, волохатою рукою.
— Здоровий розум ухвалить мої міркування, бо, мавши вільний час, я з'явився сюди саме тоді, як присутність моя стала доконче потрібна. Ви в надійних руках. Тепер ви вже неодмінно досягнете своєї мети. Віднині я перенімаю на себе керівництво експедицією і прошу вас сьогодні ж увечері закінчити всі готування, щоб завтра ранком ми могли вирушити. Час мені дорогий. Думаю, що це, хоч і в меншій мірі, стосується й до вас. Я пропоную поспішати й не баритися, тоді ви скорше побачите те, задля чого сюди приїхали.
Лорд Джон Рокстон зафрахтував уже велику парову яхту „Есмеральда“, що мала транспортувати нас проти води. Щодо підсоння, то день відплиття не мав значіння, бо температура тут коливається в межах від 22° до 30° за Цельсієм. З вогкістю справа стояла інакше. Від грудня до травня падають дощі, і вода в річці піднімається на 45 футів понад найнижчим рівнем. Вода затоплює мілини, на величезному просторі розливається в лагуну й утворює так звані gapo, в більшій своїй частині занадто багнисті для пішоходців і занадто мілкі для човна. В червні вода починає спадати і досягає найнижчого рівня в листопаді. Наша експедиція
