із цією країною, мій голубе, то більше переконуєтесь, що неможливого там не може бути. Єсть у ній кільки вузеньких стрічок — річки, природні шляхи сполучення, а поза тими стрічками — невідоме. Тут, наприклад, у Matto grosso — він сигарою відзначив місце на мапі, — або трохи вище, де стикаються кордони трьох держав; тут мене ніщо не здивує. Як казав Челенджер, п'ятдесят тисяч квадратних миль лежить під несходимими лісами. А це ж — площа майже цілої Европи. Ми з вами можемо бути один од одного на відстані путі між Шотляндією й Костянтинополем і разом із тим будемо в одному й тому самому бразильському лісі. Шляхи крізь нього ще ледве назначено. Та й не дивно: на річці сила водоспадів, а половина сточища — невилазне болото. Чому б у такій країні не знайти чогось нового та незвичайного? І чому одкриття ці не могли б зробити ми? А до того ж, — додав він, і обличчя його засвітилося радощами, — там ви на кожному кроці важите своєї головою. Я подібний до старого м'яча для гольфу — з мене збито всю білу фарбу. Життя може кидати мною як схоче — слідів на мені не залишиться. Ризик, мій голубе, то сіль існування. З-за нього варто жити. Ми занадто розпестились і звикли до комфорту. Дайте мені обширу та простору, дайте рушницю в руки й щонебудь, чого варто було б шукати. Я був на війні, брав участь у перегонах, літав на аеропляні; але полювати на ті химерні тварини… та це ж зовсім нове вчуття! — і передбачаючи такі розкоші, він засміявся уриваним сміхом.
Може, я занадто розвожуся про свого нового знайомого; але він на багато днів буде мій товариш, і мені хотілося б змалювати його такого, яким я бачив його вперше — всю його своєрідну особу і його незвичайну маніру розмовляти та міркувати. Тільки по-
