цим ім'ям я завжди охоче скину капелюха. Досить сказати, що коли мої заслуги буде визнано, воно стоятиме на одному рівні з моїм.
Містиме торби, вочевидьки, вказувало на те, що він був артист та поет і подорожував, шукаючи нових вражінь. Знайшов я й деякі вірші. Я не маю себе за фахівця в цих справах, але, на мою думку, вірші заслуговували на увагу. В торбі лежало також кілька малюнків з річними крайовидами, ящик на фарби, ящик з кольоровими крейдинами, оця вигнута кістка, що лежить на каламарі, том Бекстерових „Мухи та метелики“, дешевий револьвер і кілька набоїв. З убрання там не було нічого; може, він загубив його, подорожуючи. Оце й усе, що знайшлося в торбі того мандрівного американця.
Я хотів уже був уходити, коли в око мені впав якийсь предмет, що визирав з кешені його пошарпаної куртки. То був альбом шкиців у тому самому вигляді, який, ви бачите, він має й досі. Можу вас запевнити, до першого видання творів Шекспірових я поставився б не з більшою пошаною ніж до цієї реліквії, що щасливо потрапила мені до рук. Візьміть і перегляньте його сторінка по сторінці.
Він одхилився на спинку крісла і своїми гострими, допитливими очами дивився, який ефект справляє на мене цей документ.
Я розгорнув альбома, передчуваючи, що знайду в ньому щось — я сам не знав що саме — щось незвичайне. На першій же сторінці мене спіткало розчарування, бо там був лише портрет якогось гладуна в матроській куртці, підписаний — „Джем Кольвер на поштовому пароплаві“. Далі йшла ціла низка малюнків з образами різних індіян і з картинами їхнього побуту. Ще далі я надибав портрет веселого тілистого священика в брилі
