Страхам або надіям мого приятеля не судилося справдитись. Зайшовши в середу до редакції „Природи“, я знайшов там листа з штемпелем із Західнього Кенсінгтона. На конверті, письмом, що нагадувало загороду з колючого дроту, було надряпано моє ім'я. Самий лист складено в таких виразах:
|
„Енмовр Парк. Сер, я вчасно одержав ваш лист, де ви виявляєте себе прихильником деяких моїх теорій, що до речі зовсім не потребують ні вашої, ні чиєїсь іншої прихильности. Торкаючись моїх праць у галузі дарвінізма, ви вжили слова „міркування“. Мушу звернути вашу увагу на те, що це слово, застосоване до таких важливих питань, набуває характеру образи. Дальші рядки переконали мене, що ви прогрішилися не зловмисне, а через свою неосвіченість та нетактовність. Ви цитуєте окрему фразу з моєї промови, і не видно, що не зрозуміли її. Гадаю, що не добрати в ній сенсу може тільки людина дуже низького розумового рівня. Проте, в разі ви бажаєте мати додаткові пояснення, я згодний прийняти вас у призначений вами час, дарма, що всі відвідачі та візити мені остогидли. Щодо переробки моїх поглядів, за яку ви пишете, то маю повідомити, що я не звик міняти своїх думок після того, як всебічно обґрунтую їх. Прийшовши, ви ласкаво покажете конверт з цього листа моєму служникові Остінові; йому доручено не пускати до мене нахабних пройдисвітів, які звуть себе „журналісти“. З пошаною Джордж Едвард Челенджер“. |
