кожен організм єсть мікроорганізм, що повільно зміняв свою історичну будову в цілій низці поколінь“. Чи не здається вам, що після останніх досліджень ваша думка потребує деякої переробки? Чи не думаєте ви, що фраза ваша бренить аж надто категорично? Уклінно прошу вас зробити ласку й дозволити мені побачитись із вами, аби поділитись деякими думками, що їх я хотів би обговорити з вами особисто? З вашого дозволу я зайду до вас позавтра (в середу) об одинадцятій годині рано.
Прошу прийняти, сер, запевнення в щирій до вас пошані вашого покірного слуги.
Едварда Меловна“.
— Ну, як? — спитав я тріюмфуючи.
— Що ж, коли ваше сумління не протестує.
— До цього часу воно зносило все.
— Але чого вам треба?
— Мені треба добуватись туди. Бувши у його в кімнаті, я вже якось зорієнтуюся. Може, нарешті, я просто признаюсь. Як спортсмен він мусить зрозуміти моє становище і навіть почувати себе підлещеним,
— Отак пак, ще й підлещеним! Дивіться, щоб він вас не підлестив, і беріть із собою про всякий випадок кільчатий панцер або американське футбольне вбрання. Ну, на все краще! Відповідь, якщо він зволить відповісти, я зберігатиму для вас до середи. Він — запальчаста, небезпечна й лайлива людина, яку ненавидять всі, хто тільки має з ним справи. Студенти кепкують з нього, хоч наважуються на таку зухвалість дуже рідко. А взагалі, краще було б, якби ви ніколи й не чули за цього суб'єкта.
