стеблин бамбуку, а другий кінець їх занурив у конусуваті ямки, крізь які виходили гази з гейзера. Не в довгім часі пухир почав надиматися і виявив такий потяг полинути вгору, що Челенджерові довелося прив'язати його мотузками до стовбурів пальм. За півгодини бальон виповнився газом, а натягнені ремінці свідчили за те, що він має чималу під'ємну силу. Челенджер з виглядом батька, що дивиться на свого первака, усміхався, погладжував бороду і самозадоволено поглядав на цей витвір свого мозку. Самерлі перший зламав мовчанку.
— Ви ж не збираєтесь запропонувати нам піднятись на цьому, Челенджере? — ущипливим тоном спитав він.
— Я продемонструю вам його силу, любий Самерлі, і певний, що, побачивши її, ви, не вагаючись, звіритесь на нього.
— Прив'яжіть його до своєї голови хоч зараз, — рішуче відповів Самерлі. — Ніщо в світі не зможе спонукнути мене зробити таку дурницю. Сподіваюся, лорде Джоне, що й ви не зважитесь на цей божевільний вчинок?
— Збіса інтересна штука, — сказав той. — Хотів би я бачити, як вона літає.
— І побачите, — відповів Челенджер. — Вже кілька днів я сушу собі мозок думками про те, як нам виборсатись звідси. Ми переконалися вже, що по скелях злізти не можна і що тунелю тепер нема. Не можемо ми й перекинути мосту на ту пірамідальну скелю, по якій улізли сюди. Де ж його шукати способу? Кільки днів тому я звернув увагу нашого молодого друга на те, що в гейзерах повинен бути водень у вільному стані. Природна річ, це викликало в мене ідею бальона. Спершу, мушу признатись, я зупинився перед труднощами дістати підходящу оболону для газу, і розв'язав проблему, тільки побачивши тельбухи вбитих індіянами тих двох здоровезних тварин. Маєте наслідки.
