— Інтересно, чи пощастить вам сприятелювати з тим суб'єктом, або бодай би поговорити з ним, — промовив він нарешті. — Ви, здається, маєте талан викликати до себе симпатію. Може, то тваринний магнетизм; може, притяжна сила юности — не знаю. Тільки я зазнав цього на собі самому.
— Ви дуже ласкаві, сер.
— Отже, чому б не поспитати вам щастя з професором Челенджером з Енмоур Парка?
Думаю, що вигляд у мене став трохи розгублений.
— Челенджер! — скрикнув я. — Професор Челенджер, знаменитий зоолог. Це він розтрощив щелепу Блянделові з „Телеграфу“.
Редактор зловісно всміхнувся.
— Так що? Хіба ж ви не шукаєте пригод?
— Але пригод ділового характеру, сер.
— Іменно. Я не думаю, щоб він завжди був такий нестриманий. Може, Бляндел потрапив до нього в неслушний час; мабуть, не зумів підійти до нього. Вам, сподіваюся, пощастить більше, та й поводитиметесь із ним ви тактовніш. Це, я певний, саме про вас, і для „Газети“ буде корисно.
— А я, як на те, нічого не знаю за професора, — сказав я, — і пригадую його ім'я тільки в зв'язку з процесом Бляндела.
— У мене єсть деякі матеріяли для вас, містер Мек- Меловне, бо я цікавлюся професором уже не перший день. — Він узяв з полиці клапоть паперу. — Ось відомості про нього; я прочитаю вам.
— „Челенджер, Джордж-Едвард. Народився в Лярзі року 1863. Освіта: Лярзька гімназія, Едінбурзький університет. Асистент при Британському Музеї, 1892 р. Старший асистент відділу порівняльної антропології 1893. Звільнений за занадто гострі кореспонденції в
