голові та дуже сумного й збентеженого обличчя, у ньому не було нічого, що звертало б увагу на себе.
Бачу́че Холмсове око вгледіло мої допитливі погляди, і він поблажливо всміхнувся, промовивши:
— Крім цілком ясних фактів, що містер Вілсон колись заробляв рукомеслом, належить до масонів, був у Хіні, нюхає табаку і багато писав нещодавно, я не бачу нічого.
Джейбз Вілсон аж прискочив на своєму стільці і, тримаючи пальця на газеті, втупив очі в Шерлока.
— Але в який то в біса спосіб довідалися ви про це, містер Холмсе? — скрикнув він. — Звідки, наприклад, знаєте, що я заробляв рукомеслом? Це ж бо вірно, як євангелія, бо я спершу був тесляром на корабельні.
— А ваші руки, мій любий пане. Ваша права рука помітно більша за ліву; і м'язи на ній розвинені краще.
— То добре. А як же з табакою та з масонством?
— Це настільки просто, що я навіть боюся образити вас поясненнями. Подивіться лишень на дугу та коло, що, всупереч правилам масонського ордену, виображає шпилька у вас на грудях.
— А й вірно! Я й забув про неї. Ну, а писання?
— Та нащо ж инше може вказувати лиснючий правий рукав вашого сурдута і обтертий лікоть на лівому, яким ви спираєтесь на конторку, пишучи?
— Нехай так. А Хіна?
Рибу над вашою правою кистю могли витатуїрувати тільки в Хіні. Я трішки вивчав різні методи татуїровки і виступав навіть у літературі в цьому питанні. Такий ніжнорожевий колір луски характерний саме для Хіни. А як до того я бачу ще й хінську монету на ланцюжку від вашого годинника, то справа стає аж надто простою.
