Морстена одержує коштовний подарунок, дістає його потім що-року, і все це завершується листом, де її трактують, як покривджену особу. За яке покривдження можна говорити, як не за те, що її позбавлено отця? І через що подарунки почалися б зараз же по смерті Шолто, якби спадкоємець його не знав якоїсь таємниці й не хотів хоч чим-небудь відшкодувати міс Морстен? Хіба ж у вас єсть инша теорія, що пасувала б до фактів?
— Але що то за незвичайне відшкодування? І в який чудернацький спосіб його дають. Чого ж тоді він написав листа сьогодні, а не шість років тому? Знов таки, в листі обіцяють компенсувати її. Що то за компенсація? Навряд чи можна думати, що батько її ще живий, а ніякого иншого покривдження її ви не знаєте.
— Труднощі, безперечно єсть, — у задумі погодився Холмс, — та всі їх має розвязати наша сьогоднішня експедиція. А ось і екіпаж, і міс Морстен у ньому. Ви готові? Тоді ходім скоріш, бо ми й так трохи забарилися.
Я надів шапку і взяв свою найважчу палицю, а Холмс видобув з комоди револьвера й поклав його собі в кешеню. Очевидно, він вважав нашу експедицію за досить серйозну.
Міс Морстен загорнулася в темний плащ. Її виразисте обличчя було бліде, але спокійне. Жінка бувши, вона не могла не хвилюватись, стаючи до такої небезпечної справи, але вона досконало володіла собою і охоче відповіла на кілька додаткових Холмсових запитань.
— Майор Шолто був старий приятель батькові, — сказала вона. — Отець у своїх листах раз-у-раз згадував про нього. Вони з ним командували військовим
