— Він був людина не дуже акуратна… навіть дуже неакуратна… і недбайлива. Спочатку він жив при достатках. Далі зубожів, але кілька разів справи його на короткий час йшли на краще. Нарешті він почав піячити і, розпившися, помер.
Я зірвався з стільця і, щоб заспокоїтись, почав ходити.
— Це просто негідно вас, Холмсе, — з докором промовив я. — Я ніколи не думав, що ви можете вдаватись до таких способів. Ви дізналися десь про історію мого бідолашного брата, а тепер хочете довести мені, що прочитали її з його старого годинника. Це не по-приятельськи і, коли хочете, прямо вам скажу — відгонить шарлатанством.
— Вибачте мені ласкаво, любий докторе, — люб'язним тоном промовив Холмс. — Захопившися спробою, як цілком сторонньою задачею, я зовсім забув, яке то болюче для вас питання. Мушу тільки запевнити вас, що, доки ви не передали мені годинника, я й не знав, що у вас був брат.
— Як же тоді ви наче чудом яким угадали всі ці факти? Адже все, що ви казали, правда, до найменших дрібниць.
— То просто щастя. Я тільки висував можливості і не думав, що зроблю такі вірні висновки.
— Значить, то були не гадки?
— Ні-ні, я ніколи не вгадую. Це погана маніра — вгадувати. Вона лише шкодить тому, хто мислить логічно. Вам воно здається дивним тому, що ви не стежите за перебігом моїх думок і не звертаєте сами уваги на ніби-то дрібні факти, на яких базуються важливі висновки. Я сказав, що ваш брат був людина недбайлива. Подивіться на покришки годинника. Вони не тільки
