— Він уже літня людина, я гадаю? — спитав Холмс.
— Років коло шестидесяти. Але його організм розхитався за життя в колоніях, і останнім часом він взагалі хорував. Ця справа вплинула на нього надзвичайно шкідливо. Він дуже приятелював з Мек-Карсі і, мушу зазначити, добродіяв йому, бо здавав йому Гасерлейську ферму без грошей.
— Невже? Це й дійсно інтересно, — сказав Холмс.
— Він допомагав йому й тисячею инших способів. Тут кожен тільки й говорить про це.
— Чи не здається ж вам трішки дивним, що Мек-Карсі, людина майже без ніяких матеріяльних засобів і цілком зобов'язана Тернерові, намагається одружити свого сина з міс Тернер — очевидно, спадкоємицею всього майна свого батька. І намагається з таким виглядом, ніби справа тільки в тім, щоб посвататися, а решта піде сама собою. А надто дивною стає така настирливість, коли дізнаєшся, що старий Тернер перечив його планам. Нам розповіла про це все дочка. Ну, що ж — вам не спадають на думку ніякі висновки?
— Ну, ми переходимо вже до висновків і домислів, — підморгнув до мене Лестрейд. — З мене досить самих фактів без усяких там теорій і вигадувань.
— І справді, для вас задосить і фактів, — погодився Холмс.
— В кожному разі, в мене єсть факт, якого ви не здатні помітити, — промовив Лестрейд трохи запальчасто.
— А саме?
— А саме, що молодий Мек-Карсі вбив старого, всілякі инші історії — чисті мрії.
— Нехай так, — щиро засміявся Холмс. — Але я дуже помиляюся, якщо то не Гасерлейська ферма там ліворуч.
