і їх часто бачили вкупі. Мек-Карсі мав одного сина, вісімнадцятилітнього хлопця, а в Тернера була дочка-одиначка того ж таки віку. Обидва вони давно завдовіли. І Карсі, і Тернер, здавалося, уникали заходити в щільніші стосунки з своїми сусідами й жили дуже самотньо. Батько з сином Карсі кохалися в спорті і завжди відвідували конські перегони, що відбувалися неподалеку. У Мек-Карсі було двоє слуг — чоловік і дівчина. Тернер мав цілий штат, щось із півдванадцятка челядників і челядниць. Оце те, що я дізнався про родинный стан їх. Тепер перейдімо до фактів.
„Третього червня, тоб-то останнього понеділка, Мек-Карсі коло третьої вдень вийшов із дому й напрямився до Боскомбського ставка, який являє собою озерце, утворене ручаєм, що, протікаючи Боскомбською долиною, тут трохи поширюється. Ранком він був у Росі і казав своєму фурманові, що мусить поспішати, бо о третій має важливе побачення. З цього побачення він уже й не повернувся.
„Від Гасерлейської фарми до ставка — коло чверти мілі, і, коли він ішов туди, його бачили двоє людей: якась стара жінка, імени якої не згадано, і Вільям Краудер — ловчий, що служить у Тернера. Вони свідчать, що Мек-Карсі йшов один. Ловчий виказує також, що по кількох хвилинах після того, як він бачив старого Мек-Карсі, тою ж дорогою і в тому напрямку пройшов і його син з рушницею в руках. На думку свідка, син мусив бачити батька. Ловчий і забув про цю зустріч і лише ввечері прочув за трагедію, що сталася незабаром.
„Обох Мек-Карсі бачили ще й після того, як їх спустив з очей Вільям Краудер. Круг ставка густий ліс, а береги його обрамлені травою й очеретом. На той час
