придбав сам, бо він дуже погана людина, що тільки накопичує золото, а не витрачає його. Коли знялася ворохібня, він хотів бути другом і лева, і тигра — приятелювати і з сипаями, і з англійцями. Незабаром, проте, йому здалося, що для білих настали останні дні, бо звідусіль чути було лише про їхню смерть та про їхні поразки. Отже, бувши людина обережна, він склав плана, за яким, будь що будь, а половина скарбів мала в кожному разі лишитися йому. Золото й срібло він замурував у своєму палаці, а найкращі самоцвіти та найкоштовніші перлини поклав у залізну скриню і доручив вірному служникові, що перебрався купцем, одвезти ту скриню до форта Агри й сховати її там. Отже, якби перемогли повстанці, він мав би свої гроші, а коли перемога була б на боці білих, його самоцвіти було врятовано. Розподіливши в такий спосіб своє майно, він прилучився до сипаїв, що перемагають. Зауваж собі, саїбе, що така поведінка дозволяє кожному, хто не зрадив своїх, привласнити його скарби. Перевдягнений купець, який подорожує під ім'ям Ахмета, тепер у місті Агри і хоче пробитися до форту. Йому увесь час товаришує мій побратим — Дост Акбар, що знає його секрет. Дост Акбар обіцяв провести його цієї ночи до форту і вибрав для цього нашу браму. Зараз він сюди прийде, а ми з Магометом Сингом зустрінемо їх. Брама на відшибі, і ніхто не довідається про їхній прихід. За крамаря Ахмета не буде більше чути, а скарби раджі ми поділимо між нас. Що ти скажеш на це, саїбе?
У Вустері життя людське — велика й священна річ, а коли круг вас кров і вогонь і що-дня чекаєш смерти, тоді починаєш думати инакше. Чи житиме Ахмет, чи ні — було для мене байдужісінько. А коли я згадав про
