— Фортеця тут не при чому, — сказав він. — Ми просимо тебе зробити те, задля чого твої земляки приїздять до нашої країни. Ми хочемо, щоб ти забагатів. Коли ти приєднаєшся до нас цієї ночи, ми заприсягаємось на ножі і потрійною присягою, якої жоден сикх ніколи не ламав, що ти дістанеш свою частку здобичи. Четверта частина скарбів буде твоя. Більше ми сказати не можемо.
— Які там ще скарби? — спитав я. — Я не менше за вас хочу забагатіти. Скажіть тільки, як це зробити.
— Тоді заприсягайся кістками твого батька, честю твоєї матери, твоєю вірою, що ніколи не здіймеш руки і не вимовиш слова проти нас ні тепер, ні в майбутньому.
— Я ладен заклястися, якщо й дійсно фортеці ніщо не загрожує.
— А ми з товаришем з свого боку заклинаємось, що матимеш четверту частину скарбів, що будуть нарівно поділені між нами чотирма.
— Але тут нас лише троє, — зауважив я.
— Ні, Дост Акбар мусить також мати свою частку. Ми зараз розповімо тобі, в чім полягає справа. Стань коло воріт, Магомете Синг, і попередь нас, коли вони підходитимуть. Я розповім тобі цю історію, саїбе, бо я знаю, що ви — феринги — додержуєте присяги і на вас можна здатися. Якби ти був брехливий індус, то хоч би ти й заклинався всіма їхніми богами в їхніх оминливих храмах, твоя кров була б уже на моєму ножі, а твоє тіло у воді. Та сикх знає англійця і англієць знає сикха. Слухай же, що я тобі оповідатиму:
Тут, у північних провінціях єсть раджа, страшенно заможний, дарма що держава його невеличка. Багато він дістав у спадщину від батька, а ще більше
