— Не турбуйтеся, ми дамо вам натомість двоє инших. Тільки вам доведеться слухатися мене й робити те, що я скажу. Згода?
— Згоден цілком, аби ви допомогли мені впіймати злочинців.
— Добре. По-перше, мені треба, щоб поліцейський катер був коло Вестмінстерської пристани рівно о сьомій сьогодні ввечері.
— Це легко влаштувати. Там завжди єсть вартовий катер, але для більшої певности я можу протелефонувати їм.
Далі, мені на випадок опору потрібні два міцні агенти.
— Їх буде двоє чи троє на катері. Що ще?
— Разом із злочинцями ми затримуємо і скарб. Я думаю, що моєму другові було б приємно зараз відвезти скриню одній молодій леді, якій належить половина скарбів. Нехай уже вона відчинить скриню перша. Га, Вотсоне?
— І справді, це було б мені дуже приємно.
— То вже буде порушення правил, — знизав плечима Джонс. — Але вся справа єсть порушення правил, і, мені здається, ми можемо й на це дивитися крізь пучки. Тільки потім скарби буде передано офіційній владі, і вони лишатимуться в нас аж до кінця слідства.
— Звичайно. Це також легко влаштувати. Ще одна умова. Я дуже хотів би довідатися про деякі подробиці в цій справі від самого Джонатана Смола. Ви знаєте, я звик вивчати всі деталі. Чи не заперечуватимете ви проти того, щоб я мав із ним неофіційне побачення тут або десь инде! Само собою, він буде під вашим доглядом.
— Та добре. Тепер ви старшинуєте. До того ж у мене немає ще ніяких доказів, що той Джонатан Смол
