ський військовій лїкар, переносити невигоди, хорувати і бути зраненим? Очевидно в Афґанїстанї“. Ціле се розумованє не тревало секунди. Потім сказав я, що ви вернули з Афґаністану, а се вас дуже здивувало.
— Завдяки вашому виясненю, здаєть ся менї тепер досить просте — сказав я з усьміхом. — Пригадуєте менї Dupeua, Edgara Allaua Poe. Не представляв я собі зовсїм, щоби такі одиницї могли істнувати не лиш в романах, але і в дїйснім житю.
Шерльок-Гольмс встав і закурив файку.
— Ви думаєте певно добродїю, що тим порівнанєм з Dupiu-ом схлїбляєте менї — завважав він. — Тимчасом на мою думку Dupiu був дуже пересїчним чоловіком. Цїла його штука полягає на тім, що він задає нечайно своїм співбесїдникам, по чверть годиннім мовчаню, трафні питаня, і в сей спосіб проникає їх мисли; є се ефектовна метода, але дуже поверховна. Він посїдає безперечно певний змисл аналїтичний; але не є зовсїм таким незвичайним явищем, яким хоче його представити Poe.
— Чи читалисьте твори Gaboriau? — запитав я — чи Lecoq є для вас добрим типом слїдчого аґента?
Шерльок-Гольмс засьміяв ся іронїчно.
— Lecoq є мізерним партачем — відказав він роздражненим тоном; — має лиш одну прикмету, а передовсїм енерґію. Ся набавила мене попросту хороби. Там де ходить о потвердженє особистости незнаного вязня. Я зробив би се в протягу двайцяти чотирох годин. Lecoq потребував на се шість місяців. Ся праця добродїя Gaboriau — повинна стати для слїдчих аґентів підручником, котрий би їх научив, чого повинні уникати. Гнївало мене трохи се легковаженє двох типів, котрі в менї
