побігливий робітник, є дуже осторожний в заповнюваню свого мозкового стриху. Він умістить в нїм лиш ті прилади, котрі можуть йому бути ужиточними в працї, але має їх обильний добір і взірцево упорядкований. Хибною є думка, що мала кімната має розтягливі стїни, котрі можна довільно розширяти. Вірте менї, що приходить час, що в заміну за кождий новий додаток до свого знаня, чоловік забуває щось, про що знав давнїйше. Звідси то нечувано є важним, щоби факти непотрібні не випирали з місця пожиточних.
— Але-ж сонїшна система! — запротестував я.
— А менї до лиха навіщо вона? — перервав нетерпеливо; — кажете, що обертаємо ся наоколо сонця… Коли-б оберталисьмо ся доокола місяця, не зробило би се менї найменшої ріжницї і не мало би найменшого впливу на мої працї.
Задумав я спитати його, які се є властиво сї працї, але щось непонятного в його обходженю вказало менї, що питанє таке було би на разї не пожадане. Коли він вийшов, почав я застановляти ся над сею так короткою нашою розмовою та висновувати з неї заключеня. Гольмс сказав, що не стараєть ся набувати відомостий не маючих безпосередної лучности з його цїлию. Отже всї ті, котрі посїдає, є йому хосенні. Вичислив я собі в мисли всї предмети, з котрими видавав ся він менї бути добре обзнакомленим. Взяв я навіть олівець і списав їх, а коли я скінчив сю роботу, не міг я здержати ся від сьміху на вид документу, який я зладив. Звучав він як слїдує:
1. Лїтература — цїлковите незнанє.
2. Фільозофія — так само.