одного досьвідченого, а чому? Тому, що не було безсумнївного відчинника. Тепер маємо відчинник Шерльок-Гольмса і всяка непевність є від нинї виключена.
— Прийміть добродїю мої желаня — сказав я, здивований його унесенєм.
— От приміром, справа von Bischoffa в Франкфуртї в минувшім роцї. Без сумнїву були би його повісили, коли-б сей відчинник був істнував. А Mason з Братефорду, а славний Müller, а Lefevre з Montpellier, або Самсон з Нового Орлєану? Мігбим вичислити цїлий ряд справ, в котрих мій відчинник відіграв би був децидиючу ролю.
— Але-ж ви, добродїю ходячий калєндар злочинів — докинув Стамфорд зі сьміхом. — Моглибисьте добродїю видавати часопись під заголовком: „Новинки полїційні з минувшини“.
— Ручу вам, що була би дуже займаюча, — відповів Шерльок-Гольмс, прикладаючи плястер на рану зроблену лянцетом в пальци. — Мушу стеречи ся, — продовжав дальше, звертаючи ся з усьміхом до мене; — маю стільки до дїла з ріжними отруями — і показав менї долоню, позалїплювану в ріжних місцях плястрами і повну плям від сильних квасів.
— Прийшлисьмо тут за справою — сказав вкінци Стамфорд, сїдаючи на високім триніжку і підсуваючи менї ногою другий. — Отсей мій приятель шукає помешканє, а ви жалувались, що не можете знайти співкомірника, отже подумав я собі, що добре було би вас звести до купи.
Шерльок-Гольмс приняв з запалом гадку, замешкати спільно зі мною.
— Маю на оцї помешканє на вулицї Бакер, —
