то зовсїм не з незичливости, розумієте, але по просту під впливом свого дослїдного змислу, лиш тому, щоби здати собі докладно справу з сего, як дїлає ся отруя. Однак треба йому віддати справедливість і зазначити, що сам зажив би отрую з неменшою скоростю. Є се чоловік, що посїдає пристрасть до строгого і докладного знаня.
— І слушно, після моєї думки.
— Так, але можна сю прикмету посунути аж до пересади; приміром, коли дослїдник доходить до того, що на анатомічнім столї окладає буком трупа відданого до секції, може се видавати ся, що найменше дивним.
— Окладає трупа?
— Так, для справдженя, о скілько слїди ударів виступають по смерти. Бачивя се на власні очи.
— А однак говорите, що він не є студентом медицини?
— Нї. Лиш Бог один знає, яка є цїль його студій? Але ми вже ось на місци і незадовго будете могли самі собі виробити понятє о нїм.
Коли се говорив, скрутили ми в вузку вуличку і увійшли малими бічними дверми, що вели до одного бічного крила шпиталю; я знав тут всї закутки і не потребував провідника, входячи на зимні камінні сходи прямуючи коритарем, з білими, побіленими вапном стїнами, на котрий виходили двері, помальовані бронзовою краскою. Майже на самім кінци коридора, скрутилисьмо в низький перехід, що вів до хемічної лябораторії.
Була се дуже обширна кімната, висока, заставлена численними бутлями і фляшками. Широкі, низькі столи були поуставлювані у всїляких напрямах, а на них серед
