Щоби се був чоловік працьовитий і спокійних привичок. Не маю іще сили, щоби зносити гамір і зворушеня. Мав я і одно і друге в Афґанїстані і то в такій скількости, що вистарчить менї на решту мого істнованя на тій землї. В який спосіб міг би я стрінути ся з тим вашим знакомим?
— Є тепер певно в лябораторії — відповів мій товариш. — Або не приходить тижнями, або працює від раня до вечера. Коли хочете поїдемо там по снїданю.
— Охотно, — відповів я, відтак розмова взяла инший напрям.
В дорозї до шпиталю, по виходї від Гольборна, Стамфорд оповів менї іще кілька случаїв про чоловіка, з котрим я мав замешкати.
_ Лиш не майте до мене жалю, коли з ним не порозумієте ся, — говорив; — знаю його лиш з лябораторії. Самі впалисьте на гадку спільно замешкати з ним, тому не робіть мене за нїщо відвічальним.
— Коли спільне пожитє окажеть ся для нас неможливим, не тяжко буде нам розстати ся — відповів я. — Здаєть ся менї, Стамфорде — додав я, дивлячи ся бистро не свого товариша, — що маєте якісь особливші причини, щоби так умивати руки від всього, що могло би зайти. Чи сей чоловік має так напрасний темперамент, що належить ся його бояти? Не будьте знов такі скриті, говоріть, що маєте на думцї.
— Не легка се річ висказати то, що не дасть ся зловити — відповів зі сьміхом. — Гольмс є, як для мене, за великим фанатиком науки… здаєть ся менї, що в наслїдок сего затратив всяку вражливість. Представляю собі, що він був би спосібним зааплїкувати приятелеви дозу якоїсь сьвіжо відкритої ростинної отруї;
