мовірна свобода в укладї голосів, маловаженє „високоуважаємих“ на той час правил так через єго попередників як і сучасних, а іменнож Італїянцїв, хоч і сам Бортнянський був іх учеником“.
Так отже і про Дмитра Степановича Бортнянського дасть ся те сказати, що й про Палєстріну, що (хоча в своїх концертах підпадав він все ще під вплив Італїянцїв) заслуги його дуже великі, бо він перший став очищати богослужебний церковний сьпів від чужого впливу, а по його слїдах пішли всї пізнїйші композитори і поставили нинї в Росиї церковний сьпів на висотї так внутрішної досконалости, як і внїшної форми.
Н. ВАХНЯНИН.
НАШІ ВИДАВНИЦТВА І МУЗИКАЛЇЇ ЗА ОСТАННї лЇТА (1900 — 1905). Гому,
що у нас в остатнім десятку літ
ся “ i „як роса на “ чвертки з точкою в скла
збільшила ся потреба музичних видав ництв і дійсно появилося декільки прина
гідних і систематичних музичних збірок, яким недоставало зовсім хоч як-так фахової кри
е. дї „ не не “ iі
„ як “
тичної оцінки , — постановили ми таки зараз в
першім числі нашого
місячника розпочати - Xне
Я
хочби загальний короткий огляд усіх наших Звісних та надісланих до редакциї музикалій
на чвертки ! - Xне ся
і видавництв за останніх кілька літ, — в пе ресьВідченю , що така критика, в якій піднесе ся хоч ще не основно , а всеж з фахового
Коли Вербицький у своїй композициї на писав у другім і шестім такті з початку, а
боку загальні потреби, хиби і добрі сторони
потім і при кінці в рефрені при переході
нашого
з C dur до А - moll через Елиш акорд сеп
видавничо - музичного руху,
вплине
але також заострить
смак і поглубить усі напрями нашого кального
III
корисно на його розвій і не тільки збільшить його попит і потребу,
музи
тімовий
то уважати треба за
житя .
– „ Наші звуки “, виданя
Товариства
Гімн. Сокіл у Львові, відзначають ся великою ріжнородністю в виборі материялу. В трьох дотепер опублікованих випусках поміщено 10
дуже великий блуд , коли в „Звуках “ поди
квартетів на хори мужескі, між тими один
навіть з супроводом фортепяновим ( Д . Сі
л бує ся в тім самім місці camin micui
чинського — Над гори до Хмар), а два більші своїм об'ємом (Вахнянина — Наша жизнь і Воробкевича — Збудилась Русь).
НОНОВИЙ. Воно то правда, лекше йти баритонови
9
акорд
нас не новина
в тексті до першого тенора, з чого повстає хід через г, азмісь е , але задача нонового
а всеж годить ся про нього дещо
акорду і його значiнє зовсім инакше, як
більше сказати, а то тим більше, що воно нині
септі мОВОГО ! анадто аксіом : або Вер
переняло на себе задачу пособлювати хорам
бицький
ХОТяй Музична,
Видавництво се
у
мужеским в їх розвoю по при
майже вже
Вичерпанiм „ Кобзарю “, вид. 1885 р . питом ЦЯМи у Львові під
ред. А . Вахнянина і о .
Бажанського і „ Боян “ о . Матюка. Як із Hoтoвaня зошитів на 1 , 2 , 3 випуск виходить, має тоВ. Сокіл непохитний намір видавати цілий ряд хорів мужеских (а може на будуче
подекуди і мішаних) та робить всякі заходи, щоб видане було інтересне
для
сьпіваків .
знав,
що
писав ,
тоді треба мати
перед композитором пошанівок ( у нас на жаль ще зовсім нема того почутя виробле ного для авторів ! ! !), або Вербицький — не доук, тоді нема для його місця в „ Наших Звуках. — За те „Згадку“ з виїмкою дру карського блуду в остатнім такті ( в бари тонї замісь а — 9) видано зовсім корректно. Та не винуватити нам дуже і Редакцию Наших Звуків “ за евентуальні повільні
—
зміни, коли й самі композитори , подаючи свої давні осьпівані композициї до „ Наших
Пожаданим однак булоби, щоб Редакция
Звукі в“, позміняли їх самі прямо до непі
Чи йому се дотепер удало ся, розглянемо побачимо.
„ Наш их Звуків “ з більшим пієтизмом відносила ся до небіщика та не зміняла в „ Ще
знаня ! — Правда,
не вмерла“ ритміки
нічні зміни і композициї д . Вахнянина поде
в словах „ усьміхне
через
ті мельодичні і гармо
