П'ята година вранці. До схід сонця покинув я місто Апія[1], хотівши вилізти на стрімку гору, поки настане денна спека, і їду тепер до Фаїліма тією дорогою, що колись називалася „Дорога подяки“: вожді Самоа, з партії Матаафас, збудували поетові Робертові Луїс Стівенсону[2] цю вигідну дорогу від Фаїліма до міста, на знак подяки за всі його старання. Може, ще десь на струхлявілій дошці лишився напівзатертий старий напис:
„Тусіталі велику любов пам'ятаючи, його щирі старання для нас, коли ми в неволі були, ми приготовили цей величний подарунок. Ніколи не повинно тут бути болота, вона має бути вічна, ця дорога, що ми йому побудували“.
Фаїліма, „П'ять Потоків“, називався Стівенсонів будинок, а тепер уже більш як тридцять років називається так столиця колись німецьких, а тепер британсько-новозеляндських губернаторів Самоа; вони його
85
