чезні перекладини під стріхою. Стіни обвішено тапами, мов шовк блискучою і чудово пофарбованою тканиною, що її полінезійські жінки виробляють з кори паперової шовковиці. А які вишукані розкоші в цьому будинкові, це ж бо будинок королівського внука Попе! По середині — низенька перегородка, а за нею окрема спальня, із справжнім ліжком. Навіть у світлиці є деяка европейська мебля: плетене крісло, гладкий полірований стіл, етажерка, на ній одна книжка Велса. Під сволоком висить нафтова лямпа, на стіні фотографія: Рату Попе і гурток крокетистів з Мбау, зняті перед змаганням.
Коли мене старий Туї провадить до цього гарного будинку, я зразу відчуваю ту особливу атмосферу королівських палаців і не дивно мені, що мене зараз представлять принцесі. Це своячка Рату Попе, як і він, нащадок останнього незалежного короля Фіджі - Такомбау. Старий канібал — аж дивно якось! — зрікся 1884 року добровільно свого трону на користь королеві Англії, а за це йому забезпечено пенсію у дві тисячі фунтів і на придачу парову яхту. Титул старого Такомбау, „Туї Віті“ — король Фіджі, не перейшов на його нащадків; королівська дочка в місцевій мові Фіджі ніколи не мала ніякого титулу, проте кожний називає цю жінку, що
31
