Чарлі з провінції Таранакі, з Нової Зеляндії, звела докупи східньо-західня доля і розлучила на світовому перехресті! О, я знаю, що в цю гарячу ніч, яка тепер настане, вона мріятиме про русявого хлопця!..
Посутеніло якось раптом. Ми пройшли третій шлюз і пливемо до виходу каналу; вже дихає на нас морський вітер. За нами вогнями мигтить святиня, триступнева піраміда з терас з могутніми маяками. Такий самісінький вигляд мали в Мехіці ацтеків тераси святині бога Гуйцілопохтлі у вечір врочистих жертов. Гаряча тропічна ніч запашними ваніліями дихає за нами з розпливчастих лісів, де тепер, гадаємо ми, зеленуваті очі ягуарів виблискують; і коли ми ту величезну, невимовно гарну святиню техніки залишаємо за собою, той модерний Акрополь, що світить тисячами вогнів, коли я, далеко за спиною лишивши Південний океан, що, мов сон, з'явився і зник, коли я помалу випливаю на море старого світу, починаю говорити з тугою якоюсь про брунатні кам'яні вулиці Рагузи, про сонцем золоченого великого проспекту — Страдоне, профасад палацу Ректорів, — він, що так жагуче випитував, навіть не слухає — він дивиться назад, туди, де вилискує найвища платформа водяної святині, туди, де корабель з Рагузи пливе на південь,
