жінка з третьої класи, покинула раптом наш корабель у Панамі замість їхати далі до Савтгемптон на телеграму свого чоловіка; говорять на борту, що її чоловік з Нової Зеляндії прислав їй таку телеграму: „Теща несподівано вмерла. Крапка. Вернись, помиримось. Крапка. Тепер ніщо не стоїть між нами“. Отже, хоч Чарлі закохався в місіс Тейлор і став на все життя нещасливим і ненависником жінок, проте бачив я, як він у Панамі купував панаму, дешевеньку, за два долари — панамських капелюхів взагалі не виробляють у Панамі, але в Еквадорі, тому купує кожен у Панамі справжнісіньку панаму… Отже з годину опісля сидів Чарлі в цій панамі поруч мене на передньому містку корабля; ми сиділи під пекучим промінням тропічного сонця, звісивши ноги з містка над палубою, і придивлялися до цього неймовірного, до цього неможливого чуда, Панамського каналу, що ним помалу плив наш пароплав.
Я пригадую собі, що Чарлі принаймні тричі болісно зідхнув через місіс Тейлор, але потім, знаєте, побачив він на березі каналу справжнього живого алігатора й тут уже не було часу для світового болю. Я оповідаю це все виключно з тією метою, щоб приготовити до великої, глибокої, поважної,
