Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/217

А тепер, щоб пояснити припущення якоїсь надзвичайної авантури, кілька слів про такі години в Панамі. Від острова Піткерна ми не бачили землі довго-довго, а тепер нас, кому обридло вже море, раптом випустили, хоч тільки на одно передполудне, та зате в якому місці! В мальовничому порті західнього світу, в Порт-Саїді Тихого океану, в місті великих брам, що має дві назви — Панама, як столиця маленької республіки, і Бальбоа, як столиця надканальної смуги, що нею правлять янкі; так само на другому Атлантійському кінці каналу має це місто дві назви, а саме: Крістобаль, цеб-то Криштоф, і Колон, цеб то Колумб. Треба знати, що в обидвох випадках маємо діло з тим самим містом, тільки розколотим невидимою дипломатичною лінією на дві частини; в одній вільні панамці (та салдати й громадяни Сполучених Штатів, що перейшли вулицю навпоперек і опинилися за кордоном) можуть пити скільки завгодно алкоголю, а в другій суворі закони примушують до тверезости. Отже, Панама й Бальбоа. Бальбоа й Панама — це багата мішанина з солідности янкі та твердої еспанської рутини, з індійців і індусів, з негрів, хінців, гідальго й американських інженерів — усе це причепурено, вкрито асфальтом, приведено в санітарний порядок, обставлено