Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/216

Я не знаю, хто перший вжив цього слова: той ідіотський бар'єр на палубі, де ми гуляємо, називаємо ми сексуальною лінією, „the sex line“. Можна бачити, як увечері під тропічними зорями постаті в смокінгах тихо або перешіптуючись наближаються до цієї лінії і відхиляють трішки завісу… Треба вам знати, що в нас на борту є три молоді кадети новозеляндської армії, чудові, зразкові кадети, що їх, здається, добрано з-поміж усіх їхніх товаришів для дальшої освіти в британській офіцерській школі в Сандгерст. Їх привели на борт у Велінгтоні їхні мужні дебелі новозеляндські матері, і ми бачили, як вони прощалися з ними, дуже зворушені, по-хлоп'ячому зніяковівши від цього зворушення. А тепер їдуть вони до Англії, де вони всі хочуть бути фельдмаршалами… Треба уявити собі, що це означає, яке це щастя, які сни золоті. Аж тут… корабель без жінок або майже без жінок — це ж жахливо! Цілий день грають бідолашні юнаки „квойт“, цеб-то вони кидають плетеним з шнурків перстенем до ціли, нарисованої крейдою на палубі коло самісінької сексуальної лінії. Иноді потрапить кільце за бар'єр, тоді яка-небудь із запертих дам третьої класи люб'язно простягає крізь бар'єр кільце, такою ручкою, що…