Европеєць, що знає тільки ті моря старих частин світу, що по них часто плавають кораблі, не уявляє собі, який пустий і одинокий Тихий океан. Як нічне небо південної півкулі коло Південного Хреста[2] і недалеко від найяскравіших зоряних архіпелагів має своє жахливе чорне й пусте місце, що його там називають „Вугільним Мішком“, так і велике море антиподів між Чіле й тисячею полінезійських островів має своє мертве місце, ту величезну порожнечу, звідки сторчать тільки жахливі одинокі скелі Salas y Gomez (Салас і Ґомес[3]) і кам'яна тайна Великодного острова[4].
Наш пароплав, по дорозі з Нової Зеляндії до Панами, вже вісім днів не бачив ні шматка землі, жодного корабля; вже п'ять днів коло нашої одинокої щогли не літають навіть останні вістуни материка, великокрилі альбатроси. І раптом, цілком безпосередньо, бачимо високу скелю, червону, вкриту
- ↑ Піткерн (Pitcairn) — найдалі на південний схід (25° 3′ півд. шир. і 130° 6′ зах. дов.) висунутий острів з групи островів Туамоту в Південній Полінезії.
- ↑ Південний Хрест (Crux) — маленьке сузір'я південної півкулі в найвужчій частині Чумацького Шляху, майже поруч темної ділянки, т. зв. Вугільного Мішка.
- ↑ Салас і Ґомес (Salas y Gomez) — малісінький (4 квадр. кілом.) скелястий острів, крайній східній пункт Полінезії (під 26° 28′ півд. шир. і 105° 28′ зах. дов.). Цій безлюдній скелі присвятив свою поемку „Salas y Gomez“ відомий німецький поет Адальберт Шаміссо (1781–1838).
- ↑ Великодний острів (Вайгу) — острів на Тихому океані (між 27° 10′ півд. шир. і 109° 26′ зах. дов.).
