Білий кит видужав із своєї рани. Тепер, під цілковитою обороною свого власного права, щось так, як тільки королі або такі диктатори, як Муссоліні, почав Пелорус Джек незабаром знову з'являтися коло кораблів, що пливли на південь, і гратися коло них і тертися об них, як за часів перед огидним замахом; про нього писали, складали вірші, його фотографували, а навіть кінематографічні фільми з нього здіймали, як винайдено кіно; ще й нині є цей фільм. Тільки до одного однісінького корабля — до пароплава „Пінгвіна“, скільки він не плавав по воді, Пелорус Джек ніколи не підходив близько.
Той пароплав „Пінгвін“, що з нього колись залунав постріл на Пелоруса Джека, загинув у перших роках двадцятого століття недалеко від рогу Пелоруса. Це була жахна аварія, немало людей тоді загинуло з ним.
Пізніше можна було так само бачити білого кита що-дня, аж нарешті він несподівано зник на завжди. Це було одної зими, цеб-то тоді, коли в європейських антиподів було саме гаряче літо.
Трохи пізніше знайдено зогнилий, акулами пошматований труп малого кита в одній бухті південного острова. Багато дехто гадає, що це був труп Пелоруса Джека.
