Коли Нова Зеляндія була ще Аотеароа, країною маорійців, жили там тубільні птахи мов у справжнім раю. Може, в цьому раю маорійці, в усій своїй первородній невинності, один одного залюбки їли, а навіть пили, бо иноді випивали вони геть усю кров із свого ворога, відкривши йому жилу на шиї. Але в глибоких кущах на обидвох великих островах, коли в них не заходила людська нога, не було жодного хижого звіра. В цьому зачарованому лісі багато птахів літати відвикли, бо не знали вони, що таке страх. Велетенський кущ Моа, чотири метри заввишки й трішки недоречний, був справді занадто великий і м'ясистий для цього світу і його брунатні люди вже об'їли, коли з'явилися білі з новими апетитами. Зате карликовий кущ Ківі пережив маорійські часи й у ньому врятувався не один птах, що не вміє літати або літає неохоче. Тут є жайворонок піпіт, що скаче й пурхає, і какапо,
Сторінка:Арнольд Гельріґель. Тисяча і один острів. 1929.pdf/143
Цю сторінку схвалено
ПАПУГА КЕА