Аграрні заворушення селян у західній частині Поділля (Кам'янеччина, Проскурівщина, Ушиччина) набирають інтенсивного характеру перед початком березня м. 1905. р. У березні заворушення починаються на Ушиччині, де в м. Солобківцях селяни на сході склали приговора про мінімальні ціни за роботу в поміщиків та орендарів як своїм, так і стороннім людям. Що треба складати подібні приговори, про це представник селян оголосив другого дня на ярмарку всім, хто там був. В околишніх селах також були спроби складати приговори.
Першої половини березня по всій Ярмолинецькій вол. (Проскурівщина) складали подібні приговори. У с. Глушківцях тої ж волости сход склав приговора: 1) про обрання 2 уповноважених, щоб складати писані договори з місцевим економом на річну й поденну роботу та позивати економію в разі порушення умов; 2) про обрання 24 уповноважених, щоб доглядати точного виконання договорів. На цих договорах, поскільки вони є типові для аграрних заворушень 1905. р., слід зупинитися. Самі селяни, відповідаючи на запитання мирового посередника, які причини в них були складати приговори, пояснювали, що це необхідно: по-перше, через неправильні розрахунки з ними місцевих економій, по-друге, через те, що економії ухиляються визначати наперед той сніп, що належить за працю женцеві. Це питання про сніп економія з'ясовувала тільки при розрахунку, себ-то коли протест селянина проти несправедливої плати за працю не мав фактично жадного значіння. По-третє, економія дуже дешево оцінювала працю робочих (15-20 коп. на день), а сама дуже дорого брала за солому, полову то що.
За кілька день селяни вигнали з економій робочих, вимагаючи підвищити поденну платню до 75 коп. на день.
У другому сусідньому селі — Нижній Танашівці селяни хвилювалися, мимо зазначених причин, з наміру економії засіяти частину толоки, хоч маєток не був іще розмежований. Це порушувало законні інтереси селян.
Сходи й приговори подібного чи трохи иншого змісту швидко поширюються, охоплюючи зазначені місцевості, особливо Проскурівщину й Ушиччину.
Мирові посередники та справники спочатку роз'їзджають і запевняють селян, що їхні вимоги „незаконні“, начеб-то вони — селяни особисто й мають право не працювати, але підбурювати инших, особливо знімати їх з роботи, не мають права. Так само не мають вони права виносити за-
