Селяни домагаються одержати в поміщика згоду на таке пересічне забезпечення наймита: наймит повинен мати 50 крб. на рік зарплати, 200 корців збіжжя, 12 фур палива, 1 десятину землі й т. и. або 15 карб. щомісячно. Инші приговори (приміром на Кам'янеччині) вимагають не менш як 120 крб. на рік зарплати, 120 пуд. житнього хліба, одну моргу городу, помешкання то що.
За типовий зразок сумарних вимог селянства може бути, наприклад, приговор з вимогами селян Олексинецької економії, що належала товариству цукроварень „Городок“, в районі якого аграрний рух дійшов кульмінаційного пункту. Мінімум селянських вимог був отакий: плати за поденну роботу — 50 коп., бабі — 40 коп., підліткові — 25 коп., за копу — 1 крб., за в'язку — 30 коп., косареві — 1 крб. 50 коп., в'язання снопів од копи 20 коп., збирати кукурузу за половину, копати бараболю за третю мірку, сіно збирати за половину; за нажатий сніп пшениці й жита — півснопа, ярини — четвертий сніп. Опріч того, селяни вимагали не працювати по неділях та святах (окрім догляду за худобою).
З-поміж инших вимог звертають на себе увагу пункти: не відбирати сіножатів, що ними здавна користуються селяни, припинити надалі заорювання тих земельних участків, що ними селяни користуються, як прогонами (вимога на Кам'янеччині). Часто вимагають усунення посередників між селянами й поміщиками при продажі лісу. Ліс через експлоататорську політику поміщика чи орендаря був взагалі ціною неприступний для селян, але особливо наганяли ціну на будівельний матеріал та паливо посередники, що користуючися з селянських злиднів, наживали величезні бариші.
Низка вимог має на увазі вгамувати апетити орендарів млинів, що дерли з селянина останню шкуру за помол.
Першої половини 1905. року заворушення мали переважно чисто економічний характер і тільки з другої половини й особливо з кінця року вони набувають політичного відтінку: так на Гайсинщині, Літинщині та ин. сільські приговори просто вимагають одібрати в поміщиків землі, вивести військо, усунути мирових посередників та поліцію, обрати свою адміністрацію, завести загальне навчання тощо (Див. приговор у справі селян. Харкова).
- Приговор селян Н. Констянтинова про приєднання Селянської Спілки та про політичні й економічні вимоги селян. Приговора складено 27. листопада 1905. р.
- Мы нижеподписавшиеся крестьяне м. Ново-Константинова Литинского y., Под. губ., собрались на сход в количестве — человек, обсудили наше крестьянское положение и пришли к такому мнению:
- Крестьяне с незапамятных времен труженики земли до сих пор продолжают терпеть такую несправедливость, какой не могут дальше сносить ни божеские ни человеческие законы. В трудах своих мы поливаем потом и кровью всю землю, какая только есть в нашем отечестве, а за труды получаем только то, что дает еще не отнятая у нас третья часть всей земли; остальная большая часть нашей кормилицы находится во владении монастырей, церквей, уделов, помещиков и кулаков, которые сами на ней не работают, а нашими руками собирают с ней все доходы, пользуясь нашим малоземельем.
- Никто из людей земли не создавал, никто из людей и не должен захватывать землю в свои руки; она должна принадлежать всему народу и отдаваться в уравнительное пользование общинам, трудовым артелям и тов-ам.
- Мы, поэтому, постановляем требовать немедленного об'явления всей земли собственностью всего народа и передачи ее в уравнительное пользование общинам, трудовым артелям и тов-ам. Вторым злом и виновником
