за которую договорились, а потому сход, руководствуясь правилами изд. 1863 г., приложения к положению 19-го февраля 61 г. для прекращения возникающих споров постановил: избрать из среды себя особых выборных Василия Падчаху и Федора Гуцала, которым доверить на основании ст. 3 и примечания к ней 6 и 7 означенных правил заключать письменные договоры в экономии Глушковецкого имения на экономические работы, как годичные, так равно и поденные, а в случае надобности приносить куда следует жалобу на неправильное выполнение заключенного условия, а также для точного наблюдения выполнения заключенных условий избрать следующих лиц: (следует имена и фамилии 24 человек).
Настоящий приговор за нас неграмотных доверили расписаться Захарию Братуху, в чем подписываемся .
(Подлинное подписано 248 домохозяевами).
Врид. мирового посредника 2-го участка Проскуровского уезда.
В инших випадках, трохи пізніше, як складання приговорів увійшло в практику широких мас населення, автори приговорів або зовсім перестали посилатися на „законні“ підстави для складання приговорів або зазначали, що приговор, складений сходом, має силу й без затвердження старости. Це видко з листа (конфіскованого в справі селянина Миколи Довганя), якого тут наводимо.
Я відібрав вашого листа и посилаю вам що у мене було під рукою. На жаль не було того чоловіка дома у якого є „пр.“ Приговор має силу і тоді, як він не завірений старостою. Він повинен бути тільки для того, щоб знали, що цей чоловік, який єго має, вибраний селянами. Для цього доволі і „подписей“. З'ізда певне не буде 5 января, бо генер.-губ. дав слово єго недопустити. Нехай тим часом виборні будуть, але іхати до Киіва не треба. Реакція тепер мав силу, але я думаю, що це не надовго, не треба падати духом, боріться, працюйте і будем вірити, що побіда буде за нами. Главне діло ви підберіть людей, а літерат. буде висилатись вам. Тепер нема нічого. Увідоміть всіх, щоб у Киів людей на з'ізд не посилали.
З П. П. говорили; він обіщав нічого не казати. Я вам послав откритку.
Поданий лист надзвичайно характерний для цієї доби. Опріч зазначеного вже момента — питання про редагування „приговора“, він порушує другий цікавий момент — про якийсь-то з'їзд. Мова йде очевидно за крайовий з'їзд Всерос. Селянської Спілки у Київі.
Земський з'їзд у листопаді та з'їзд Селянської Спілки 1905. р. відбувалися ще тоді, коли Держ. Дума не виявила ще свого обличчя, коли ще тільки йшли розмови за ню. Проте Селянський з'їзд у Москві ухвалив постанову, що треба передати землю трудящим. Після цієї постанови діячі Спілки зазнали, певна річ, утисків розлютованого уряду — ув'язнення, зіслання й т. и. Через це діячі Спілки перенесли працю в підпілля; місцеві бюра, відділки Спілки та инші її осередки притаїлися й провадили працю таємну, проте жваву.
На Московському з'їзді українські делегати Спілки висловили бажання скликати з'їзд українських селян у Київі. Але цей замір через утиски агентів уряду не вдався. Про це мабуть і повідомляє автор поданого листа, зауважуючи, що генерал-губернатор (Київський) поклявся „не допустити з'їзду“.
У червні 1906. р. Селянський з'їзд , не дозволений в Петербурзі, зібрався в Фінляндії[1] в складі 91 делегата від 28 губернів, у тому числі й від Поділля. З'їзд констатував, що на місцях провадиться поважна праця, всюди збираються з'їзди, що охоплюють великі райони. З'їзд
- ↑ Див. „Украинский Вестник“ № 8 від 9-VII–1906 р., Петербург.
