російсько-японську війну було вже програно. Провал війни зразу виявив потайну динаміку сил, що визріли, не зважаючи на „опіку“ царату, краще сказати — завдяки їй. Повторення заворушень поміж селянами дуже можливе, гадає ротмістр — через відсутність та примітивність в них поняття про незайманість чужої власности. Через це, а також і через свої нестатки вони зважуються на самочинні захоплення маєтків сусідніх поміщиків.
На цей саме час припадає й збільшений приплив із-за кордону через Збруч нелегальної літератури. Перевезення цієї літератури, що її плацдармом були прикордонна смуга та все Поділля (між иншими транспортували т. т. Троцький, Затонський, одного часу Азеф[1], взагалі збільшилося з січня 1904. р. Жандармскі політогляди кінця 1904. р. та початку 1905. р . одверто вже визнають „настроение умов“ населення неспокійним і вказують на російсько-японську війну, як на причину такого стану на Поділлі.
„Поляки не співчувають війні, пише полковник Дубельт, бо вона вимагає від них жертв. Евреї за одне з революційними організаціями: вони одверто виявляють незадоволення урядом; а єврейська молодь захопила своїми революційними поглядами російську, що співчуває вимогам повноправности євреїв“.
Організаційний рух підчас російської революції 1905. р. виявивсь у формі „Рад“, за прикладом Петербурзької Ради Робітничих Депутатів. 1905. рік на Поділлі відбиває картину загально-російських подій, що здебільшого розвинулися внаслідок діяльности Петербурзької Ради й потім самого факту розігнання й арешту його членів через уряд Вітте. Загальні страйки, історія Маніфесту 17. жовтня, грудневі події в Москві, події звязані з виборами до Державної Думи та з самою діяльністю Думи збільшили діяльність революційних організацій, збільшили також аграрні заколоти та загальне заворушення селян.
З-поміж масових подій, що малюють аграрні заворушення на Поділлі, цікаво відзначити невеликий, проте дуже характерний епізод. Цей епізод свідчит за те, оскільки енергійно відбивалися на провінції в тій чи иншій формі події великих центрів. Останніми місяцями 1905. р. сільський сход у с. Михайлівці на Гайсинщині в присутності 300 чоловік селян під керовництвом учителя Крошка склав звичайний для форм аграрного руху на Поділлі того часу, „приговор“. Цей приговор виставляє низку вимог, що зводяться до повалення самодержавства, та взагалі виконання програму соціялістичних партій. Цього приговора підписали уповноважені, яких обрали михайлівські селяни, щоб надіслати його Вітте.
Видко, що тоді навіть революційні групи громадянства надіялися ще на справжній демократизм Вітте, відокремлюючи його з решти бюрократичного апарату. Але переведений з його наказу арешт членів Петербурзької Ради Депутатів (XI–XII 1905. р.) скоро розвіяв ці ілюзії навіть у таких далеких од робітничих центрів кутках, як Поділля. Після цього ненависть до царського уряду збільшилась у всіх прогресивних колах громадянства.
До 1904 року на Поділлі вже розвивали активну революційну працю такі партії та групи: РСДРП, що енергійно працювала, розповсюджуючи гектографованими та друкованими відозвами нелегальну літературу. Орга-
- ↑ Див. Нарис Лучинської „Великий провокатор“.
