і мала за собою 40 км., закріпилася одним куренем ще в ночі з 29. на 30., після крівавих вуличних боїв, у місточку Ігнатівка, що лежить на східнім березі Ірпеня.
10-та бриґада, яка як північне крило і задна охорона армейської ґрупи посувалася шляхом Київ — Житомир через Мотижин на Березівку, звела кілька боїв коло згаданих місцевостей з малими, розсипаними відділами большевиків, відкинула їх і станула вечором 29. одним куренем і одною батерією в Березівці, а головними силами в Мостищі над річкою Буча.
Зараз на північ від них стояв 1. кінний полк, який перервав шлях Київ — Коростень, і станув на сторожі в місці перервання.
Так отже перший день наступу перейшов на цілім фронті армейської ґрупи з успіхом. Очайдушний протиудар червоних розбився на незвичайно хоробрій поставі Запоріжського Корпусу і ґрупи От. Виметаля, які видержали головний удар, не віддали ворогові ні одної пяди з поля бою, а вечором бравурними протинаступами виперли ворога з його становищ.
У висліді в становищах ворога створилася поважна прірва між Ігнатівкою і Глевахою.
Цього вечора ми вже знали, що Київ буде наш.
В ранніх годинах 30. серпня 6-та бриґада I-го Корпусу очистила до решти, не зважаючи на розпучливу оборону большевиків, місточко Ігнатівку і здобула сильні, пануючі над околицею закопи на горбах на схід від місточка. Розбитий ворог відступає в дикій паніці. 6-та бриґада наступає утікачам на пяти і рівночасно з ворогом впадає у другі становища біля Софійської і Петропавлівської Борщагівки.
