в золотій галєрі. З цього ми бачимо, що даже несвідома дитяча усмішка до московських царів — є великий і непростимий гріх для української людини.
Увесь „Кобзар“ Т. Шевченка — це одна величезна пересторога, від московської небезпеки, що загрожувала й загрожує українському народові.
Закінчуючи цей поверховний огляд декотрих Тарасових поезій, зазнайомлюючих нас з його думками відносно Московщини, москалів тощо, я мушу вказати на відношення Т. Ш. до Богдана Хмельницького, яко головного українського проводира й політика минувшини, який найбільше зпричинився до так званої „зполуки“ України з Москвою.
Це відношення всюди безоглядно вороже. От хоч би цей вірш:
Як-би то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув,
Та на замчище подививсь —
Упився б, здорово упивсь!
О препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хатіб похмеливсь,
Абоб в калюжі утопивсь,
В багні свинячім…
Амінь, великий муже!
Великий, славний, — та не дуже!…
Як би ти на світ не родивсь,
Або в колисці ще упивсь,
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного.. Амінь!
„Як би то ти Богдане п'яний“
Т. Шевченко.
Або ось ці одривки з прози Тарасових творів, в яких поет висловлює ріжні свої погляди на москалів.
|
„Православіє — головний вузел старої московської політикі внутрішньої“. Т. Ш. Дневник 1857, вересень 17. |
|
„Жидівська основа у москаля. Він без посагу навіть полюбити не може.“ Т. Ш. Дневник 1858, січень 27. |
Недаром москалі так „кохаються“ в Україні, що ніяк не можуть признати для неї права на самоозначення. Бач —
